Codein напиток Lean (лин) Дзержинск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Алё, мудаки! Днем я новенький фрешмен, а ночью настоящий наркобарон герой международного класса! Вот я и расскажу вам, как я купила закладки и окунулась в магическое путешествие по глубинам наркотического безумия. Получайте удовольствие, ибо в моей истории будет все: варка, кодеин, борщ и копы! Так что держитесь крепче, ведь мы отправляемся в круги ада, где правит бодяга и никто не в безопасности.

Сидела я себе, задумчиваясь, как бы наконец найти настоящую закладку. Лазила по группам в темных уголках интернета, и вот нашла! Пост грозился дать мне истинный кайф, но я была осторожна, ведь чужих слов на вес золота. Контакт у них был однаково молчаливым, как у меня в голове после пары стафа. Быстро всё согласовали, и я получила адресок самовывоза. Ну что, поехали!

День был серый, но мой дух был наполнен радостью от предстоящего приключения. Я бросилась в кабриолет и направилась к заданному месту. Приехала я туда, где меня ждал коп в цивильной одежде. Все в порядке, думала я, это мой парень. А он - оказался самым настоящим ментом!

Как так?! - задыхаясь, прошипела я. - Я же просто хочу пузырек морфона, а ты тут со своими наркотическими котлами!

Мент отвечать не стал, просто кивнул головой и указал на дверь. В этот момент моё сердце затрепетало, но я принялась контролировать свои эмоции. Ведь настоящий герой всегда остается невозмутимым!

Смотри за сыром, бодяга может быть чрезмерно разбавлена! - прошептал мне мент. - А на встречу, сударыня, будьте повнимательнее.

Я открыла дверь и зашла внутрь. Встретил меня парень лет двадцати пяти, с длинными волосами и наколками, похожий на рок-звезду. Он улыбнулся, и я почувствовала, что моя обитель - это настоящий рай наркоманов.

Столик был накрыт, на нем лежала горка гидрокодона. Ну что, подумала я, дело пахнет немытыми стариками и борщом. Взяла порцию гидры и отправилась к котлу. Кипятила мою смесь, зачаровываясь его ароматом. И вот, через час, настоящая наркотическая феерия началась!

Я потеряла счет времени, наслаждаясь каждой минутой моего путешествия. Это был настоящий наркотический рай, где все твои желания исполняются моментально. Но вся эта красота не могла продолжаться вечно.

Тут я услышала стук в дверь. Сердце застучало сильнее, ибо я знала, что это копы. Я спрятала свои припасы и решила открыть дверь. Мои страхи оправдались, передо мной стояли два кокаиновых психопата в форме.

Господа копы, что вы здесь делаете? - попыталась я сделать вид наивной девчонки.

Они проникли в мою квартиру и начали осматриваться. Пальцы-сканеры ползли по стенам, а глаза они пристально разглядывали каждый уголок комнаты. Я дернулась, но смогла сохранить спокойствие.

Ага, вот оно! - сказал один из копов, доставая мой последний кикер из-под скатерти.

Мои надежды рухнули. Копы забрали весь наркотический арсенал и начали меня обыскивать. Но я была умнее, чем они думали. Ведь настоящий наркокоролева никогда не хранит все яйца в одной корзине.

Вскоре они ушли с моего жилища, оставив меня с пустыми руками и разбитыми надеждами. Я села на пол, сидя на море разбитых мечтаний. Так бывает, друзья, так бывает...

Но я не забыла, что у меня еще есть целая жизнь передо мной. Я выбираю жизнь, а не стафы и закладки. Вперед, наркоманы, вперед к новым ощущениям!